RAPE IS A

WAR CRIME

Не залишайтеся наодинці зі своїм болем.

Ви не винні у тому, що сталося – ви маєте право на безпеку.

Наша допомога безкоштовна та конфіденційна.

ЗВ'ЯЖІТЬСЯ З НАМИ

Якщо ви, чи хтось із ваших знайомих, зазнали сексуального насильства під час збройного конфлікту в Україні та потребуєте психологічної, медичної чи юридичної допомоги – зв’яжіться з нами.

+370 662 42920

info@rapeisawarcrime.org

Ми можемо допомогти вам з:

МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Будь ласка, зв’яжіться з нами, якщо після того, як ви пережили сексуальне насильство, вам потрібна медична допомога, наприклад, медикаменти, медичне обстеження, переривання вагітності (аборти в Литві легальні), або будь-яка інша допомога.

Якщо ви або член вашої родини почуваєтеся погано чи маєте інші проблеми зі здоров’ям, пов’язані з пережитим насильством, страждаєте від тривоги, депресії, посттравматичного стресового розладу чи розладів харчової поведінки, розмова з експертом може допомогти процесу відновлення.

Якщо ви бажаєте, ми можемо допомогти вам зареєструвати вашу справу в міжнародних органах або національних органах влади. Ми надамо поради щодо можливих засобів правового захисту та відшкодування, супроводжуватимемо вас під час розслідування, а також збиратимемо докази.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА

ІСТОРІЇ ТИХ, ХТО ЛИШИВСЯ В ЖИВИХ

«Мене звати Фікі (псевдонім), я народилася в 1977 році, я жінка з села, що розташоване в муніципалітеті Тузла. Я пережила сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом. […]

У травні 1992 року я втекла із села разом із мамою, братом та сестрою. Під час нашої подорожі нас схопили і відвезли до концтабору Сушиця, де нас утримували 10 днів. Керівником табору був Драган Ніколіч. Одного разу Ніколіч вивіз мене з табору, привів на гауптвахту і передав невідомим людям. На гауптвахті один з охоронців спостерігав, а інший мене ґвалтував. Моя мама відразу зрозуміла, що зі мною сталося. Ми про це не говорили. Пізніше нас звільнили з концтабору Сушиця. […]

Через місяць я повідомила про цей інцидент лікаря та медсестру, коли вони відвідали школу в Живініцах, де я отримувала послуги через свій статус переміщеної особи. Після прибуття в Тузлу я пішла до центру, де люди надавали послуги жертвам воєнних злочинів. Там мене оглянув гінеколог. Там також були дві медсестри, які потім допомогли мені знайти квартиру. Протягом наступних трьох років я ділила квартиру, яку вони допомогли мені знайти, з двома іншими жінками зі Сребрениці. Після мого прибуття в Тузлу я мала доступ до медичних послуг через центр, який надавав послуги жертвам воєнних злочинів. На той момент я не отримувала ні психологічної, ні юридичної підтримки. Лише у 2002 році Асоціація «Сила жінок» почала надавати психологічну, а згодом і економічну підтримку. Я маю медичне страхування через свого чоловіка, тому мені не потрібно платити за медичний огляд.

Однак я завжди хворію. Я нічого не потребую, коли хворію, але завжди відвідую лікарів, п’ю ліки; мені часто сниться те, що зі мною сталося. Я хвилююся, я бачу видiння…

Після того, що зі мною сталося, я відчула себе відкинутою. Я думала, що мене всі цураються через мій досвід, що я нікому не потрібна, що я погана. Я втратила довіру до себе та інших. Я ніколи не шукала справедливості, тому що не знаю, хто злочинці, і це також є причиною того, що подати позов було б майже неможливим. […]»*

*«Їхніми власними словами. Голоси осіб, які пережили сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом, і постачальників послуг», Офіс спеціального представника Генерального секретаря з питань сексуального насильства під час конфлікту, електронна книга, опублікована в червні 2021 року доступ 1 серпня 2022 р.

ПАРТНЕРИ ІНІЦІАТИВИ: